Будимо відштовховати сьа від абетки, шчо приьньата Кабінетом міністерів Украьини в 2021 роцьі. Враховуьимо і наведену там ж Міжнарідну фонетічну абетку.

1. Не перевірьав ьак на практіцьі передаьуть h і ğ, але з відомим містом Bağçasaray не маьить проблем: Бахчасараь. Однак треба зробити зауваженньа: ğ це не прьамиь відповідник до х, хоч і наьближчиь, а шче він ѕвінкиь [в прикладовому слові відбуло сьа оглушьінньа]. Тут також за залишковим прінціпом.

2. Шчодо h: прьамиь відповідник до г, але глухиь, тобто все те саме, шчо і з анґліьським h.

3. На практіцьі зазвичаь передаьуть ьак и, хоча існуьуть мови, де через у, наприклад ьапонська. По факту, це і ьесть у, але неогублениь, дльа м*сковськоьі ьесть лоґіка передавати через ы, бо вона можить набувати такоьі вимови через редукціьу. Украьинська ж и навіть навпаки часто сьа віддальаьить в бік е.

   Тут буква схожа на i, бо ьесть ьавишче ьак гармоніьа голосних, котре сьа проьавьаьить при відмінках. Все те саме стосуьить сьа букв, шчо з двокрапками: ö, ü. Тобто сама буква не вказуьить на вимову, а на форму, це ьакби украьинськоьу написати кіт ьак ко̂т, бо [без] кота. Ідеьу, припускаьу, запозичили в ньімцьах, де існуьить ьавишче ьак і-мутаціьа, тому аби не було ьак в анґліьцьів з foot проти feet — пишуть Fuß і Füße, де корьінь ьасно збережениь.

4. Звук до ñ не ьесть прьамим відповідником до нь, шчо ьесть [nʲ], однак це найближча передача такого звука. Дльа декотрих мовцьів вимова ннь, ьак в насьіннье і шчо стаьить ьак [ɲ], можить бути шче ближчоьу, однак досьі не прьамим відповідником. Коли шчо, це тотожньо анґліьському ng. Ьакшчо потреба розрізнити ni і ñі, то таким чином: ні і нї.

5. За правописом треба через е, хоча не буду здивованим, ьакшчо ьесть м*осковська практіка через ьо. По факту це е, але огублениь.

   

6. Звук до q не ьесть прьамим відповідником до к. Однак така практіка і цеь звук справдьі наьближчиь. Ьакшчо льубите стару кірілицьу, то ьесть відповідна буква ҁ.

7. На жаль, ьесть м*сковська практіка передавати через ьу. Правопис про цеь звук нічого не пишить, але видно за прикладами від ньімецькоьі чи франціьськоьі, наприклад:

   

   По факту це і, але огублениь. Ьакшчо льубите стару кірілицьу, то ьесть відповідна буква ѵ.

8. Непрьамиь відповідник, бо украьинськa вимова в це [ʋ]. Тут за залишковим, бо ф вже ьесть, і звичаьевим прінціпом: передача [v] з гинших словьанських мов.

Просто абетковиь перелiк додаткiв i скриптiв житкованими мноьу. Намагати ьму сьа давати ланки не на крамницьу Хрома, аби умовним Лисольубам було легкіше.

Зьміст

Загальні

Загальні

AutoScroll ↗︎ ^↵

BypassPaywallsClean ↗︎ ^↵

ClearURLs ↗︎ ^↵

Copy Unicode URLs ↗︎ ^↵

GoFullPage ↗︎ ^↵

Imagus ↗︎ ^↵

Just Read ↗︎ ^↵

Mute Tab Shortcuts ↗︎ ^↵

Redirector ↗︎ ^↵

Selection Context Search ↗︎ ^↵

Stylus ↗︎ ^↵

Tab Pinner ↗︎ ^↵

Tampermonkey ↗︎ ^↵

uBlacklist ↗︎ ^↵

uBlock Origin ↗︎ ^↵

uMatrix ↗︎ ^↵

Вузькі

BetterTTV ↗︎ ^↵

FB Purity ↗︎ ^↵

LanguageTool ↗︎ ^↵

Moderator toolbox for reddit ↗︎ ^↵

Reddit Comment Highlights ↗︎ ^↵

Reddit Enhancement Suite ↗︎ ^↵

SponsorBlock ↗︎ ^↵

Ukrainian Latin ↗︎ ^↵

Unwanted Twitch ↗︎ ^↵

Vimium ↗︎ ^↵

YouTube NonStop ↗︎ ^↵

Фейкогриз ↗︎ ^↵

Скрипти

Disable YouTube 60 FPS (Force 30 FPS) ↗︎ ^↵

General URL Cleaner ↗︎ ^↵

Багато хто повторює міт, же кирилиця краще відображає мову за латиницю, котра з дашками як от š, а також де на місцях йотованих треба писати дві букви. За приклад до латиниці візьму змінену — додано ě — хорватську абетку. Така зміна не є обовʼязковою, сприймайте як і.

Коротко: брехня.

Розлогіше

Йотовані. Ви напевно помітили, же я підкреслив йо, тобто ми вже пишемо двома буквами. Причому ю хоч і одна буква, але тут вже зліплені дві букви: і + о ¹.

Але я піду далі. Наявність таких букв може і зменшує кількість букв, але не спрощує чи відображає мову, про що ви зазвичай торочите. Чому? Бо, крім вищезгаданого, додає розділи про апостроф, тверді і мʼякі слова, хоча відмінюються тотожньо, а отже і розриває корінь чи змінює слова:

вод-а — вод, ляля — ляль, хоча ляль-а — ляль зелен-а — зелен-у, синя — синю, хоча синь-а — синь-у; звісно, є окремі слова як зелен і синь відповідно.

Окремо від себе додам, же маємо:

• й — и з бревісом, тобто коротка и, що не відповідає вимові,
• ї — і з тремою, тобто і мусить вимовлятися самостійно, що навіть було в старій кирилиці і теж не відповідає сучасній вимові. Тобто тоді були спокуки і + голосна що змінювали вимову. А сучасна ї дуже тривалий час була писаною як ѣ або іншими способами.

А також декотрі дуже не полюбляють широку українську розкладку, тому замість ї та є пишуть i та е відповідно. Мовчу про ґ і апостроф. Тобто латиниця чи видозмінена кирилиця краще би передавали суть української мови. Але це ще не все…

А якщо ви байдужий і тупо прихильник мати менше знаків, то чому не використовуєте титла? А ще можу вам порадити перейти на єроґліфи, наприклад машина буде 車あ, а авто — 車お, самохід — 車 або 自動. А що?

Приголосні. Маємо щ, що позначає ш + ч, але при цьому не маємо окремих букв для одних звуків, що пишуться двома буквами — дз і дж. А ш, ч, ц і похідна щ, бо ш + т, взяті з гебрейського письма за вимовою. Особливий виняток: ж походе від х з рискою, хоча в цьому лоґіки намає. Замість дашків кирилиця бере гачки: ґ, щ, ц; крапки: ї, і; бревіс: й. І свого часу вказувати на́голос, основного і ні, було обовʼязково.

Тепер порівняємо з латиницею — чи бачите закономірність? Я вам навіть трохи допоможу дефісами.

sluha — sluz-ě — služ-ka — služ-yty dux — dus-ě — duš-ka — duš-yty ruka — ruc-ě — ruč-ka — ruč-yty

pros-yty — proš-u — pros-jba rěz-aty — rěž-u — rěz-jba

vys-oke — vyš-če, nyz-јke — nyž-če,

Звичайна латиниця теж має недолік з дж і дз, бо позначає ті звуки теж двома буквами. Але при кончій потребі, можна піти так:

blog — bloʒ-ě — bloǯ-yk — bloǯ-yty

Збираємо решту чергування і отримуємо чергову закономірність:

platyty — plaču, xodyty — xoǯu, prostyty — proš-ču, jězdyty — jěž-ǯu.

А тепер кирилицею. Йой, навіть зі згаданим недоліком, видно, же та латиниця і тут краще передає вимову і правила української мови.

До речі, якби українська більше би спиралася правилу «пишемо як звучить», то знов перевага за латинкою. Наприклад правило асиміляції зводилося би двох пунктів: наступний звук глухий/дзвінкий, не/має гачка. Приклади навмисно будуть з Віки:

bezžurnyj → bežžurnyj,
kačcê → kaccê,
umyvaješsja → umyvajessja.

Тобто легко запамʼятати і навіть можна так записувати, бо в декотрих випадках не дуже порушується морфемічна складова і добре відповідає письму, чого не сказати про кирилицю:

безжурний → бежжурний,
качцѣ → каццѣ,
умиваєшся → умиваєсся

Тут немає прикладів з т/д, бо зазвичай в підсумку новий звук, а наступний зникає, або добряче ламає морфемічну складову:

robytjsja → robyccja

Побіжне

Це не овобʼязкове, але напевно помітили, же замість i я писав ě. Коли що, то і на місцях старого ѣ. Інколи то навіть чергується з е, але ніколи з о чи для чужомовних слів, де вимова зазвичай тверда.

něs ← nesty; těk ← tekty; [він] pěк, peče → pekty, [на] pečě ітд.

але nis → [немає] nosa, tik — [немає] toka, pik як «вершина» ітд.

За класичною вимовою ě, як і ѣ, помʼякшує попередній приголосний — крім декотрих ², а і — ні. Тобто посуті то мʼяке ï, котрого не маємо і є винятком посеред йотованих, отже можна записати ě як ji. Таке збереглося лише в говірках. Тут теж видна перевага латиниці над кирилицею, бо ґрафіка ě краще передає суть мови за класичних ï чи ѣ, хоча можна здобути кириличну е̌, але можливі проблеми зі шрифтами. Можна також зазначити, що і котре пішло з о, а тому часто чергується з нею, можна записати як ô, наприклад tôk — [немає] toka, до того ж:

• подібне існує в словʼянських мовах: 🇨🇿 ů → kůň — koně, 🇸🇰 ô → kôň — koňa, 🇵🇱 ó → bóg — boga; також в декотрих інших, котрі не мають своєї держави;
• декотрі говірки мають окремі свої вимови, наприклад один з них: [о͡у], а е̂ тоді як [і͡е];
• таке було і для кирилиці, наприклад масимовичівці, де одна з варіяцій була дійсною на певних теренах України до приходу москалів за часів Другої світової війни.

Від себе додам, же сучасні ї і і перетягують водночас звуки йи~йі та ьі~і відповідно. Про друге ± трохи згадано, можна хіба що доповнити як синь-ий і червон-ий, а про друге: коли стик суфіксів, наприклад звичне нам слово Україна за вимовою насправді Украй-ина, де ина поширений суфікс, нп. дол-ина.

Чи ви знали, же щонайменше з другої половини 18 століття і до початку 90-х років 20 столітті м'який знак був останньою літерою української абетки, а приводом змінити положення — бо так в московській абетці?

А ще не обовʼязково розрізняти ь і й окремими, тобто як хорватська латинка, бо одною з причин палаталізацій є сам йот, ось чому не стрінете мʼякі приголосні з йотом в одному словотвірному складі, лише як льй* або теж, але варіятивне лій*, а тверді — зі знаком мʼякости, лише як мʼй*, мль* чи варіятивне мнь*. А так, вони мають однакову поведінку:

коров-ьачиь — свин-ьачиь.

Це також перевага, аби не позичати сусідню, наприклад московську, вимову, де ледь будь-яка голосна може бути мʼякою, бо кожен ставить ь куди попало.

Зверніть увагу, як цей сайт — Write.as — автоматично перетворив мій заголовок: письма і вимова на pis-ma i vimova, а не як pys-ma i vymova — що не відповідає українській вимові. Мушу сумно зазначити, же таке явище — не рідкісне. Були випадки, коли писців з родини творців кирилиці приписували до московської. Неодноразово стикався з тим, же коли писав українською звичною кирилицею, то до мене зверталися наче до москаля. Доречи, сама латиниця свойого часу була заборонена [і досі] на теренах Московії.

Кирилиця не розрізняє ґрафічно, тобто це навіть не питання дизайнерів, 3 «три» і З «велика буква зе». Якщо ваш шрифт це дуже добре розрізняє, то це подяка дизайнеру, а не письму.

І ненаукове. При цьому латиниця випадково ґрафічно уподібнена за вимовою: gcq, bp, sz, vwu, ij, з натяжкою xkh i lr.

Кирилиця однаково наближається за виглядом до латиниці: ґражданка, сучасна болґариця.

¹ Якщо цікаво чому саме такі букви для звуків ьу, то пояснюю: замість у писали оѵ за грецьким маніром, де ου теж позначав звук у, або як ліґаторою ꙋ — що теж є сполукою оѵ, але вертикально. Після московських реформ, де наблизили письмо до латиничного вигляду, отримали у, різниця збереглася лише для великих букв. Тож о — відти, а ѵ відпала тут, як і з абетки. До речі, іжицею задля приколу зараз можна позначати звук від υ чи подібні до нього, наприклад німецьке München стане Мѵнхен, a французьке capuchon — капѵшон, тому можете вибирати на свій смак: капішон чи капюшон.

² Губні: мпбфв, і задні: кґгх. Саме тому після губних зазвичай додають л (говіркове н) або йот: любовʼю від любов, земля, роблю від робити, бʼю від бити, говіркове мнєсо; а задні — чергуються, згадане тут: слуга — слузі — служка — служити. Тому після таких букв не треба писати апострофа, що і було в тій же желехівці, але ми успадкували московський звичай, де кожна приголосна може бути мʼякою.

Подеколи хотьу кльонувати лише певну теку, а не всье сховисче.

Ґит мусеть бути шчонаьменше 2.19.

git clone \ --depth 1 \ --filter=blob:none \ --sparse \ ланка_до_репи

cd назва_репи

git sparse-checkout set тека

Особливо корисно, коли треба задьіьати сховисько десь шче, бо потім можна просто зробити ланку або скопіьити.

sudo ln -s $PWD куди

find . -name \*.ttf -exec cp {} куди \;

Џерела

• How do I clone a subdirectory only of a Git repository?

Дотримуьу сьа такоьі відміни.

Особа Однина Множина Перва ьем ьесмо́ Друга ьеси́ ьесте́ Третьа ьесть суть

Запамьатати дуже легко, бо тотожно до гинших дьіьослів на сти: ьісти, відповісти.

Спросчені можуть додавати сьа до дьіьослів минулого часa.

Особа Однина Множина Перва –(е)м -смо Друга –(е)с -сте

Дужки дльа однини, бо вплив рода: ходив-ем, але ходила-м.

Хотьіло сьа б, зьвісно еси дльа краси, пак кажуть, же можна, але такого не знаходьу на просторах, та і [меньі] чутливо складньіше вимовити. Втім можна також житкувати повноьу формоьу одниноьу.

Ьак џерело: Наталіьа Примушко: Форми минулого часу в памьатках середньоьі НадДньіпрьаншчини.

Словник

а б в г ґ д е ж з і ь к л м н о п р с т ц ч у ф х ш

• я, є, ї, ю, й за ь
• щ за ш

а

---

aьоа

але ье одне але

аь

аби-ьак

б

---

бь

будь-ьакиь

бк

будь-коли

бл

будь ласка

бнзб

буду незабаром

бп

без питаннь

в

---

вдж

в діьсному житьі

д

---

дднч

дуже довго, не читав

др

дорьічи

і

---

ітд

і так дальі

іті

і таке інше

ітп

і тому подібне

j

---

ьз

ьак знаьу

ьн[м]

ьак на [мене]

ьшпп

ьакшчо правильно памьатаьу

ьшч

ьакшчо чесно

м

---

мб

може бути

мну

мати на увазьі

мшм

мати шчо мати

н

---

нбпдр

небезпечно дльа роботи

нвр

навряд

нм*д

на моьу * думку

нсп

насамперед

нсз

наскільки знаьу

нз

не знаьу

н[м]зш

немає за що

нп.

наприклад

нш

на шчастьа

п

---

пвд

повсьакденість

пгп

поговоримо пізньіше

пнх

піди на хуь

пс

по сутьі

р

---

рс

ради справедливостьи

с

---

сб

слава богу

сд

сьогодні і похідні

с[з]в

скорьіш [за] всього

сп

супроти

т

---

тбм

так би мовити

тбт

тобто

тз

так званиь

тш

тому шчо

х

---

хз

хтозна

ш

---

шнв

шче не визнач/ено

шід

шчо і доводило сьа

шмну

шчо маьеш на увазі

шзх

шчо за хуьньа

Сьваткуьете 7 сьічньа чи 25 грудньа?

В такі дньи можна побачити чимало опитів з подібними запитанньами. Але так неправильно робити, бо насправдьі православні теж відзначаьуть 25 грудньа, в тому числі і за Ьуліьанським кальендаром, котриь просто відстаье на одного дньа від побутового Ґриґоріьансього кожні 128 років, тобто наразьі вже відстав на 14 дньів, бо не враховано хвилини, а отже в маьбутньому то вже не буде ьак 7 сьічньа.

Чи ьеси справді православним?

Ьакшчо сьваткувати Різдво по-старому і дуже православно, то сьваткувати Новиь рік по-новому не виьде, оскільки піст Пилипа цьому завада. Сьмішно, коли за збереженньа дати старого календара, але при цьому можливо не проти послабшити чи ну ього скасувати.

Чи буду справді православним?

Тому трьіба розуміти, же календарні числа ві вірстві чутливо повьазані між собоьу, а отже перенести лише Різдво не виьде — трьіба всьі сьвата. Шчось подібне вже зробили декотрі поважні православні Церкви, котрі перевели на новиь Ьуліьанськиь кальендар  подібниь до Ґриґоріьансього, але точньішиь. Лише одне сьвато буде по-старому — Великодень, котре залежне від Жидівського Песаха.

Не згідниь з декотрими частинами, але вважаьу за корисних вiдомостьів ↗︎.

Корисні знаки унікоду ↗︎.

Колись розпишу з чим не згідниь, але цьо не точно

Трохи гісторіьи, котра правдоьу виступаьить проти моско̂вськоьі брехньи, ьаку стре̂чав ме̂сцьами, наприклад на тому ж редіте̂.

Зме̂ст

• Брехньа
• «Націсти»
• Творцьи
• Во̂д себе

Брехньа

Зазвичаь кажуть, же лукашенко̂вськиь або сове̂тськиь, відомиь також ьак «кавунниь» або «захо̂д сонцьа над болотом з реше̂ткоьу на Захо̂д», стьаг красше за «бе̂ло-червоно-бе̂лого», ьакого в подальшому скороченно звати ьму ьак «БЧБ», бо другиь начебто був по̂д націстськоьі адміністераціьоьу, ьак Бе̂лоруська центеральна рада.

«Націсти»

БЧБ стьаг був шче при Бе̂лоруськоьі наро̂дноьі республіки, котра була задовго до націсто̂в.

А наро̂дні сѵмболи націсти вживали маьже всьуди, наведу декотрі, бо не певен, же наберу всьих, бо наберить сьа чимало. Тож:

1. Знаьма нам Галичина

   

   Во̂дти і колори чинного стьага Украьини, котрі своього часу були заборонені за часи сове̌то̂в

2. Знаьмі і чимало московських, во̂зьму одну — Русланд

   

   Московшчина маьить шче одного стьага в гісторіье̂, котриь наче не був по̂д націстами, але чогось во̂н зараз не державниь за такоьу ж лоґікоьу

   

   Шчоправда, нине̌ вживаниь новонацістами порьад з чинним

3. Даніьа

   

   Данськиь стьаг вважаьить сьа один з наьдавне̌ших з поме̂ж богатьох

4. Латвіьа

   

5. Естоніьа

   

6. Шчьіперіьа

   

7. Во̂рменіьа

   

8. Азербаьџан

   

9. Брітаніьа

   

10. Белґіьа ьак Валоніьа

    

11. (Анґл.) Белґіьа ьак (Анґл.) Фландеріьа

    

12. (Анґл.) Пранціьа

    

13. (Анґл.) Норвеґіьа

    

І в цьо̂м ьесть проста думка: дешчо ле̂ньки вигадoвати або ж хоте̂ли показати себе своьими. А ме̂сцьовому народа наро̂дні сѵмболи не дуже бентежать, ьак чужі.

А во̂дкинути наро̂дні сѵмболи, особливо геть давньі, бо ьими зловжили завоьо̂вники — не ьесть арґументом.

Творцьи

Ьакшчо ж говорити про спо̂впрацьи з націстами чи просто з жорстокими устроьами, то красше промовити про творцьо̂в стьаго̂в.

Клавѕьі Сцьапанавіч Дуж-Душевскі ьесть творцьом БЧБ стьага. Спершу був увьазнениь на ро̂к Сове̌тами. По̂сльа прихода націсто̂в надо̂сланиь до концтабора за допомогу жидо̂всько̂ь родине̂ і во̂дмову спо̂впрацьи. По̂сльа чергового прихода Сове̌то̂в знов увьазнениь на 25 роко̂в, пото̂м скоротили до 10 роко̂в. Виьшов на вольу 1955 рока.

Автором сове̂цького стьага ж ьесть (Бе̌л.) Ньіколаь Івановічь Ґусьеф, котриь ьесть за московським родом. За часи коричневоьі заьманшчини мальував портрети завоьовнико̂в і наве̌ть вивчив не̌мецьку мову, за шчо по̂сльа во̂ьни просиде̌в 4 роки, а не до ко̂нцьа, во̂ вьазнице̌. Однак то не завадило ьому в подальшому обслуговувати вже Сове̌то̂в, викладати в універсітете̌ і створити стьаг.

Во̂д себе

Стьаг за своьоьу природоьу, бо то по сутье̂ перенесенньа колоро̂в герба — насамперед, ьакшчо ьесть, шчита — на полотно, повинен бути легким во̂ виготовьеннье̌, чого не сказати про сове̌цькиь, бо ле̌ва частина складна во̂ виготовье̂нне̂ і не передаьить колоро̂в наве̌ть своього ж совіцького герба. Тому БЧБ маье перевагу і в лоґіце̌, і в виготовьеннье̂.

Існуье чимало вигаданих чи пробних абетків, але Ша ьесть одна з наь-ульубленьіших, цьому ьесть декілька причинів:

• Букви побудовані маьже з нольа, але при цьому маьуть певних значеннь:
  1. Короткі — голосні, плавні і носові приголосні.
  2. Довгі позначаьуть решта пригосних.
• При цьому ѕвінкі приголосні маьуть перевернутого вигльада до глухих. Глухі надрьадкові, а ѕвінкі підрьадкові.
• Побудована на основі Анґліьськоьі, тому легко пристосувати до Украьинськоьі.
• Легко сьа уче.

Загалом виходе ознаковоьу абеткоьу. З державних i наьпоширеньішоьу такоьу ьесть лише Кореьська.
Шчо ж, підвлаштуьемо до нашоьі мови. Порьадок абетки навмисно незвичниь, аби показати згадану парність.

Очьовидно, же пара х—г ье умовноьу.

Червоне — ьесть різницьа від першовимови, втім вони переважно незначні.

Ьакшчо не знаходити від-далені схожостьи з вигльадами ьакихось буквів, то буква до h подібна до знака в МФА ɣ — один зі звуків, котрого може позначати буква г — також Білоруська г.